Сучасне індійське кіно та його перспективи в Україні

Мета статті — дати загальний огляд стану індійського кінематографа за останнє десятиліття та навести приклади індійських кіно- та телестрічок, що будуть цікаві для українського глядача.

Індія займає перше місце у світі за кількістю нових кінострічок, випускаючи у прокат понад 1 тис. фільмів на рік (для порівняння у США 2016 року було знято 733 кінострічки). Більшість із них знімають на кіностудіях у місті Мумбаї (колишній Бомбей), за що його напівофіційно називають Болівудом (ця назва походить від сполучення слів «Бомбей» та «Голівуд»). Індійська кіноіндустрія оцінюється у сотні мільйонів доларів (2015 року її вартість була на рівні 2,16 млрд дол США). 2015 року в Індії нараховувалося 2 тис. кінотеатрів формату «мультиплекс», тобто з трьома та більше кінозалами. 2016 року в Індії було продано понад 2,2 млрд кіноквитків, завдяки чому країна посіла перше місце у світі за цим параметром, обійшовши Китай (1,25 млрд квитків) та США (1,2 млрд).

Успішність фільмів в Індії, як і в решті країн світу, визначається касовими зборами в країні та поза її межами. Найуспішнішими з комерційної точки зору за останні кілька років стали зокрема такі кінострічки:

• «Baahubali: The Conclusion» (2017) — 256 млн USD,
• «P.K.» (2014) — 119 млн USD,
• «Bajrangi Bhaijaan» (2014) — 96 млн USD,
• «Baahubali: The Beginning» (2015) — 89 млн USD,
• «Dhoom 3» (2013) — 88 млн USD,
• «Prem Ratan Dhan Payo» (2015) — 56 млн USD,
• «Bajirao Mastani» (2015) — 54 млн USD,
• «Dangal» (2016) — 33 млн USD.

Особливе місце у сучасному індійському кіно займають фільми актора та продюсера Аміра Хана, у яких порушуються питання стосунків між представниками різних верств населення («Dhobi Ghat» (2011), «Peepli Live» (2010)), різних релігій («P. K.» (2014)), піднімаються актуальні питання виховання («Taare zameen par» (2007), «3 Idiots» (2009)), сімейних стосунків («Dangal» (2016), «Secret Superstar» (2017)). Такі фільми як «Lagaan» (2001) та «Taare zameen par» (2007) вже давно стали візитними картками актора. Любителям трилерів припадуть до смаку його фільми «Ghajini» (2008) та «Talaash» (2012).

Індійський кінематограф важко уявити без яскравих історичних фільмів з великими бюджетами, на кшталт «Bajirao Mastani» (2015) режисера Саджея Ліли Бгансалі (у головних ролях Ранвір Сінґг, Діпіка Падукон та Пріянка Чопра) та «Jodhaa Akbar» (2008) режисера Ашутоша Ґоварікера (у головних ролях Гритик Рошан, Ейшвар’я Рай).

Завжди молодий король індійського кіно Шах Рух Хан займає перше місце за статками та належить до найвідомиших індійських акторів сучасності. Серед найкращих фільмів з його участю варто згадати такі: «My name is Khan» (2010), «Chennai Express» (2013), «Dear Zindagi» (2016) та «Raees» (2017).

Ветеран індійського кінематографу Амітабг Бачан попри свій поважний вік (75 років) продовжує активно зніматися у кіно. Такі кінострічки з його участю як «Piku» (2015), «Wazir» (2016), «Te3n» (2016), «Pink» (2016) зацікавлять найприскіпливіших кіноглядачів.

Окреме місце на кіноринку Індії займають телесеріали. Для українського глядача будуть зокрема цікаві телефільми, що розповідають про індійську міфологію, епоси та релігії. Це багатосерійні фільми, показ яких може тривати кілька років. Серед найцікавіших, на нашу думку, фільмів такі:

• «Devon ke Dev Mahadev» («Бог над богами — Магадев») — 820 серій завдовжки 20 хв;
• «Mahabharat» («Магабгарата») — 267 серій завдовжки 20 хв;
• «Buddhaa — Rajaon ka Raja» («Будда — раджа над раджами») — 55 серій завдовжки 1 год.

Індійське кіно має великі шанси на успіх в Україні. За радянщини фільми з Індії користувалися неабияким попитом в Україні, збираючи повні зали. Багато часу спливло з тих пір, змінилося кіно, змінилася Україна, змінився кіноглядач, який нині прагне якісного кіно, що дарує приємні враження.

Щоб популяризувати сучасне індійське кіно в Україні необхідно забезпечити вихід індійських стрічок на екрани українських кінотеатрів, щоб українські глядачі отримали можливість дивитися нові фільмі водночас з жителями Індії. Фільми попередніх років можна демонструвати на телеканалах, в окремих передачах, що матимуть свого глядача. Індійські телесеріали теж мають непогані шанси знайти глядачів в України за умови виходу на телеекрани на провідних телеканалах. Крім того, перспективним є показ індійських фільмів з українськими субтитрами або дубляжем на українських веб-сайтах у форматі VOD (Video on Demand).

Зрушити подібні проекти з місця в Україні можна за умови залучення фінансування з державних програм та від приватних компаній. Насамперед йдеться про закупівлю авторських прав на показ кінопродукції та створення бази для перекладу фільмів з індійських мов, їхнього субтитрування та дубляжу.